Проект «50 выдающихся никопольчан», посвященный 370-летию нашего города. Главный хранитель Никопольского краеведческого музея Игорь Анцышкин и заместитель директора музея по научной работе Мирослав Жуковский в своих статьях представлют номинантов проекта.
В этой рубрике мы будем рассказывать про старую часть Никополя, что было и что осталось. Мы постараемся показать, какая она была и во что превращается…
Деякі острови дуже укріплені, на яких козаки мешкають, і між іншими Томаківка...
Деякі острови дуже укріплені, на яких козаки мешкають, і між іншими Томаківка...
450-річчю Томаківської Запорозької Січі – першої християнської козацької республіки українського народу присвячується.
Українська козацька колонізація Базавлуцько-Томаківського межиріччя у XVI сторіччі привела до створення певної системи розселення козаків в цьому регіоні. Їхні воєнно-промислові ватаги із Києва, Канева, Черкас були основою формування постійного населення краю.
Описи придніпровських замків середини XVI сторіччя відзначають, що на уходах «уставично», тобто постійно, живуть козаки, які мають у своєму розпорядженні м’ясо, рибу, мед. Ця група козаків залишала у своєму розпорядженні не тільки частину продуктів промислів, але й здобич від боїв з турками й татарами.
Острів Томаківка. Вершина острова, курган та встановлений на ньому у 1990 році пам’ятний хрест на честь 500-річчя українського козацтва на фоні лівого берега Каховського водосховища, де розташований Запорозький енергокомплекс АЕС-ДРЕС. Захід-Схід. Авт. Жуковський М. П. 2016 р.
«Хроніка» М. Бєльського (середина ХVI ст.) має окремий розділ про козаків. Автор прямо вказує, що вони постійно ловлять рибу на Низу, тобто на нижньому Дніпрі та його притоках, і там же сушать її на сонці. На зиму козаки розходилися на місця проживання в Київ, Черкаси та інші міста, проте не всі поверталися назад. Козаки, що залишалися, формували свій центр на Запорожжі. М. Бєльський повідомляє, що «є там теж: деякі острови дуже укріплені, на яких козаки мешкають, і між іншими Томаківка...».
Острів Томаківка, він же Буцький (тобто острів втікачів), Дніпровський, Городище, є другим за площею після о. Хортиця, від якого знаходиться на відстані 60 км на південний захід. Його площа складає 6 кв. км, довжина з півночі на південь – 2 км, із заходу на схід – 3 км. Острів має висоту 45 м від рівня моря у центральній підвищеній частині, південно-західну та південно-східну низовинні частини.
Пам’ятний знак на честь Томаківської Запорозької Січі. С. Острів Марганецької міської ради. Приватний заклад. Авт. Жуковський М. П. 2016 р.
Острів Томаківка був місцем формування першого військово-політичного центру українського козацтва на Запорожжі, яка в історичній літературі отримала назву Запорозька Січ. Протягом тривалого переходу, ймовірно, у третій чверті XVI сторіччі, січові козаки створили основи політичного та соціально-економічного ладу християнської козацької республіки та її збройних сил, воєнна діяльність яких полягала у військових походах запорожців проти Османської імперії та Кримського Ханства, їх васалів. Зокрема в 1574 р. відбувся похід гетьмана І. Свирговського із Запорожжя на Молдову, у 1577 р. – запорозький гетьман Богдан Ружинський здійснив похід на фортецю Іслам-Кермен. У тому ж році козаки під керівництвом І. Підкови і Я. Шаха організували другий похід на Молдову. У 1585 р. запорожці здійснили напад на кримські улуси, під час якого захопили 40 тис. коней. У 1587 р. гетьман Б. Микошинський здійснив напад на Очаків. Воєнно-політична і господарська діяльність запорозького козацтва, яке, ймовірно, на думку видатного українського історика М. І. Костомарова, створило у 1568 р. Запорозьку Січ, була одним із факторів, який примусив польський уряд у 1560–1570-ті pоки здійснювати заходи з організації козацького реєстрового війська. Козаки, вписані в «Реєстр», отримали королівські привілеї. Однак це не врятувало їх від утисків та нападів з боку польських магнатів, що і стало головною причиною повстання гетьмана реєстрових козаків К. Косинського, яке розпочалося в 1591 році на Томаківській Січі.
У 1593 році, скориставшись тим, що повсталі козаки перебували на Київщині, татари напали на малочисельну залогу Січі, захопили її штурмом і спалили. Це стало для запорожців, які повернулися на Низ, поштовхом перенести Січ на інший острів – Базавлук у гирлі р. Чортомлик.
У другій половині XVII сторіччя і до знищення Російської імперією Запорозької Січі у 1775 р. острів Томаківка та його околиці використовувалися для дислокації українських козацьких і російських військ під час війн з Туреччиною та Кримом, постійно – для розташування сторожових постів та козацьких зимівників Війська Запорозького Низового.
Видатний історик минулого запорозького козацтва Д. І. Яворницький під час перебування на острові Томаківка в 1880-ті роки зафіксував: «Следы пребывания запорожских казаков на острове Томаковке сохранились и по настоящее время, в виде небольшого укрепления, расположенного у южной окраины его, в формеправильного редута. Редут этот состоит собственно из трех траншей: восточной, 49 сажен длины, западной, 29 сажен длины, и северной, 95 сажен длины, со входом в последней на 45-й сажень, считая по направлению от востока к западу; вместо южной траншеи служит берег самого острова; южные концы восточной и западной траншеи, от действия весенних вод, обратились уже в глубокие обрывы, но верхние концы этих траншей сохранились вполне. ... Наибольшая высота каждой из траншей – три с половиной сажени».
На підтвердження вищенаведеного Д. І. Яворницький повідомляє про те, що в районі укріплення були знайдені різні предмети запорозької доби (предмети побуту, знаряддя праці, монети, боєзапаси тощо).
Дослідник запорозької старовини протоієрей Свято-Покровської церкви І. Карелін на плані острова Городище подає інші розміри «окопу»: західна сторона – 30 саженей, північна – 120 саженей, південна – 60 саженей. Також висота берега, де був окоп, була 7 саженів (14,91 м).
У 1953 році археолог Ф. Б. Копилов здійснив археологічну розвідку на острові Томаківка, де оглянув рештки великого укріплення, що мало земельні вали із західної, північної й східної сторін розмірами 200x100 м, а з півдня пролягає по високому урвистому берегу р. Річище. Вал мав висоту 1,5 м, ширину в основі – 11 м. Рів, прилеглий до нього ззовні, практично засипаний. Розріз валу показав, що вал насипаний із викиду з рову, каркас валу – відсутній. Він не виявив суцільного культурного шару. Ф. Б. Копилов розглядав вищезгадане укріплення як тимчасовий польовий табір повстанців-козаків у 30-х років XVII ст.
Сучасний острів Томаківка: 1 – острів Томаківка – острів Городище; 2 – місце земляних укріплень Січі на південному березі о. Томаківка (о. Городище); 3 – залишки р. Річище; 4 – р. Ревун
Влітку 1990 р. біля дороги, яка проходить по північному валу укріплення, зафіксованого Д. І. Яворницьким та іншими археологами, було встановлено гранітну стелу з пам’ятною дошкою з таким написом: «На цьому острові з 40-х pоків XVI ст. до 1593 р. знаходилась Запорозька Буцько-Томаківська Січ, яка надавала допомогу повсталим селянам і козакам наприкінці XVI cm.».
Вищезгаданий пам’ятний знак на державному обліку та під охороною не знаходиться. У 2000 році його було перенесено до приватного розважального закладу.
Місце розташування укріплення, яке ототожнюється із Томаківською Січчю, постраждало від антропогенного впливу: у західній частині його внутрішньої території в середині 1980-х pp. було влаштовано футбольне поле; східна частина активно перетворюється у приватне володіння з новим розважальним закладом.
В українському козакознавстві поширена думка про те, що острів Томаківка повністю або частково був затоплений водами Каховського водосховища в середині 50-х роках XX століття. Автор статті вважає, що вона не відповідає дійсності: на південному березі острова збудовано гідротехнічну споруду (дамба із шосе), яка відокремила центральну підвищену частину острова з більшою частиною території низовинних південно-західної та південно-східної його берегів від акваторії рукотворного моря. Тепер острів Томаківка є складовою частиною правого берега Каховського водосховища.
Археологічною розвідкою Нікопольського краєзнавчого музею в 2006–2008 рр. шляхом шурфування виявлено північно-східний кут укріплень (у шурфах №1 і №2), описаних Д. Яворницьким. На сьогодні від нього залишився фрагмент валу висотою до 1 м та шириною до 10 м. Під час розкопок біля нього рову у шурфі №3, який було закладено на подвір’ї №75 села Острів Марганецької міськради було встановлено його параметри: ширина 5,7–5,80 м, глибина 3,2–3,5 м від рівня поверхні.
Досліджені фрагменти рову й валу, як земляних укріплень Томаківської Січі, знаходяться за 120 м на північ від берегової лінії Каховського водосховища. Північний рів укріплень на узбіччі дороги довжиною 200 м повністю засипаний.
Результати археологічних розвідок автора довідки спростовують поширене в українській історико-археологічній науці твердження, що укріплення о. Томаківка були затоплені в середині 1950-х р. Цей висновок має важливе значення для продовження тут археологічних розвідок, проведення пам’яткоохоронних заходів щодо збереження території, де була Томаківська Січ, та використання цього об’єкту культурної спадщини в туристично-екскурсійній діяльності всеукраїнського та міжнародного рівня.
М. Жуковський, історик.
Список используемых материалов:
1) М. Жуковський, Деякі острови дуже укріплені, на яких козаки мешкають, і між іншими Томаківка..., Проспект Трубников №42 18.10.2018 г., г. Никополь; 2) http://ntm.net.ua/nikopol-istoriya/10438-dejaki-ostrovy-duzhe-ukripleni-na-jakyh-kozaky-meshkajut-i-mizh-inshymy-tomakivka
