Проект «50 выдающихся никопольчан», посвященный 370-летию нашего города. Главный хранитель Никопольского краеведческого музея Игорь Анцышкин и заместитель директора музея по научной работе Мирослав Жуковский в своих статьях представлют номинантов проекта.
В этой рубрике мы будем рассказывать про старую часть Никополя, что было и что осталось. Мы постараемся показать, какая она была и во что превращается…
Екскурсія «СТАРИЙ НІКОПОЛЬ». Частина 10 (колишня Карла Маркса та Преображенська)
Екскурсія «СТАРИЙ НІКОПОЛЬ».
Частина 10
(колишня Карла Маркса та Преображенська) (частина 2).
Навпроти будинку Коппа знаходиться житловий одноповерховий будинок, який належав підприємцю Віктору Івановичу Худякову. Він приїхав в Нікополь з Тули, де Худякови були відомими заводчиками. У 1895 році на 2-й Лапинській вулиці поблизу Ярмаркової площі Віктор Худяков збудував чавуноливарний і механічний завод. Підприємство почало приймати замовлення на виготовлення жнивних машин, розкидних та рядових сівалок, букерів, залізних борін, ручних і приводних соломорізок. Додатково на заводі Худякова робили брички, вози і гарби, ремонтували локомобілі, мотори та газогенератори. Підприємство працювало навіть за важкі часи громадянської війни, невважаючи на брак заліза та вугілля. На початку лютого 1919 року колектив заводу нараховував 30 робітників. У березні нова радянська влада обклала підприємців Нікополя надзвичайним податком в 30.000 рублів. В рахунок податку у Худякова відібрали золоту медаль, золотий годинник, три золотих кільця з діамантами та все столове срібло, а його підприємство націоналізували, після чого Віктор Іванович назавжди покинув Нікополь. У роки НЕПу завод відродився як артіль імені Рикова на честь голови радянського уряду. Коли у лютому 1937 року Олексій Риков був заарештований по звинуваченню у антирадянській змові, артіль перейменували на Нікопольський ливарно-механічний завод «Більшовик». В подальшому він став одним з провідних підприємств нашого міста. Нині це ВАТ «Нікопольський завод трубопровідної арматури», який випускає чавунні засувки для трубопроводів, що транспортують воду, пар, природний газ, нафту, масла та інші нафтопродукти, а також чавунні люки для оглядових колодязів, дощоприймачі та іншу актуальну продукцію.
Cписок робочих та службовців заводу Віктора Худякова. 4 лютого 1919 року
Відповідь завідуючого заводом Худякова до єкономічного відділу Ради Народного Господарства на фірмовому бланку. 8 березня 1919 року
Офіційна печатка заводського комітету заводу Віктора Худякова. 4 лютого 1919 року
Колишій будинок Віктора Худякова. Знято у червні 2021 року
Друзі, а в цьому невеличкому низькому будинку жив Макаров, володар приватної перукарні, колишнє приміщення якої ми з вами бачили на Микитинській вулиці.
Колишній будинок перукаря Макарова. Знято у червні 2021 року
Наступний будинок праворуч на розі Преображенської та Купецької вулиць (зараз — вулиць Івана Сірка та Музейної) належав купцю Василю Карповичу Педенко. Разом з братом Іваном вони успадкували фірму з торгівлі лісом та лісовими матеріалами, засновану у 1876 році. На Катеринославській горі у Нікополі розташовувалась головна контора лісової пристані, що належала братам. При залізничних станціях Нікополь, Марганець та Благовіщенка Таврійської губернії (тепер територія Запорізької області) знаходились лісові склади Педенків. У 1908 році брати вирішили зайнятися повною переробкою деревини, для чого побудували власний паровий лісопильний завод. Сировиною для заводу служила деревина з дніпровських плавнів, де велася її вирубка, а також ліс, який сплавляли за течією Дніпра. На заводі колоди оброблялися відповідно до замовлень та відправлялися споживачам. У 1910 році Василь Педенко став одним з п’ятнадцяти міських уповноважених. Лісопильний завод працював до революції, а лісовий склад у Нікополі — до приходу більшовиків у лютому 1919 року, а потім був націоналізований.
Реклама парового лісопильного заводу братів Педенко. Катеринославський адрес-календар за 1912 рік
Реклама парового лісопильного заводу братів Педенко. Катеринославський адрес-календар за 1913 рік
Чистий фірмовий бланк чавуно-мідно-ливарного та механічного заводу Віктора Івановича Худякова, 1910-і роки
Довідник абонентів Нікопольської телефонної мережі. 1916 рік
Телефони купців Педенко 1916 рік номер №16 Василь Карпович Педенко
Телефони підприємця Віктора Івановича Худякова, 1916 рік №70
Колишній будинок купця Василя Педенка. Знято у червні 2021 року
На могилі кошового отамана Івана Сірка в с. Капулівці, 1906 рік. На передньому плані - три брати Василь, Іван та Єфім Педенко. У центрі за ними - купець Гнат Єрлашов
Нікопольський краєзнавчий музей, підготував Павло Фірсов.
