Проект «50 выдающихся никопольчан», посвященный 370-летию нашего города. Главный хранитель Никопольского краеведческого музея Игорь Анцышкин и заместитель директора музея по научной работе Мирослав Жуковский в своих статьях представлют номинантов проекта.
В этой рубрике мы будем рассказывать про старую часть Никополя, что было и что осталось. Мы постараемся показать, какая она была и во что превращается…
Екскурсія «СТАРИЙ НІКОПОЛЬ». Частина 11 (колишня Карла Маркса та Преображенська)
Екскурсія «СТАРИЙ НІКОПОЛЬ».
Частина 11
(колишня Карла Маркса та Преображенська) (частина 3).
Навпроти будинку Педенко знаходиться будинок колишнього міського голови, купця першої гільдії Якова Федоровича Вітчинкіна, який керував Нікополем з 1906 по 1918 роки. Він володів бакалійним магазином по Катеринославській вулиці, а його дружина тримала магазин жіночого одягу. Діти Вітчинкіних Лідія та Василь працювали викладачами учбових закладів Нікополя. У будинку Вітчинкіна знаходилась також приватна аптека Дизика.
Колишій будинок колишнього міського голови, купця першої гільдії Якова Федоровича Вітчинкіна
Яков Федорович Вітчинкін
Довідник абонентів Нікопольської телефонної мережі. 1916 рік
Телефон номер №121. Вітчинкін Яков Федорович
Телефон номер №122. Аптека Дизика Е.Б.
У 1910 році Нікопольська міська управа, очолювана Вітчинкіним, придбала за 50.000 рублів у Степана Турбаби на березі Дніпра дві великі земельні ділянки з родинним маєтком, парком та усіма спорудами. Вони були об’єднані та перетворені на Міський сад, який завдяки купцю Гнату Єрлашову незабаром став справжньою прикрасою Нікополя. У 1936 році він був перейменований у парк імені Пушкіна. Ще у березні 1904 року у Нікополі з’явилася залізниця, але залізничний вокзал знаходився на відстані 2,5 км від тодішнього Нікополя. Під час осінніх дощів та весняної сльоти добиратися туди доводилося по коліно в багнюці. Оскільки місцевий бюджет був дуже малим, Нікополь не мав змоги самостійно вирішити цю проблему. Врешті решт міський староста Вітчинкін домігся від губернії виділення 30.000 рублів, і у 1913 році Преображенську вулицю, що вела до залізничного вокзалу, на ці кошти було повністю вимощено бруківкою.
Також завдяки наполегливості Якова Федоровича 7 серпня 1914 року за старим стилем Нікополь отримав статус міста. На той час разом зі своїми передмістями Лапинкою, Довгалівкою, Новопавлівкою та Сулицьким він нараховував 34.000 мешканців.
20 листопада 1918 року Вітчинкіна на посаді Нікопольського міського голови змінив більшовик Григорій Головко.
Нікопольський краєзнавчий музей, підготував Павло Фірсов.
