Проект «50 выдающихся никопольчан», посвященный 370-летию нашего города. Главный хранитель Никопольского краеведческого музея Игорь Анцышкин и заместитель директора музея по научной работе Мирослав Жуковский в своих статьях представлют номинантов проекта.
В этой рубрике мы будем рассказывать про старую часть Никополя, что было и что осталось. Мы постараемся показать, какая она была и во что превращается…
Екскурсія «СТАРИЙ НІКОПОЛЬ». Частина 3. Вулиця Микитинська
Екскурсія «СТАРИЙ НІКОПОЛЬ». Частина 3.
Вулиця Микитинська
(відрізок від вулиці Херсонської до вулиці Музейної).
Будь ласка, зверніть увагу на цю чудову будівлю №5 по Херсонській вулиці. Вона виконана в стилі еклектики та відрізняється мальовничою композицією фасаду з легким рослинним орнаментом. Перед вами колишній прибутковий будинок купця Дмитра Іларіоновича Гусєва, побудований в 1907 році.
Вулиця Катеринославська (Микитинська). Праворуч будується будинок Дмитра Гусєва (зараз там розміщується Медичний коледж). 1907 рік
На першому поверсі знаходились Нікопольське агентство Російського для зовнішньої торгівлі банку, одного з трьох найбільших банків імперії, та відділення Першого російського страхового товариства, а другий поверх займала приватна жіноча прогімназія Марії Олександрівни Стіфель.
Катеринославська (Микитинська) вулиця. 1914 рік
Катеринославська (Микитинська) вулиця. Вид на Свято-Покровський собор. 1917 рік
У 1930-і роки на першому поверсі будинку розташовувався універмаг, а на другому — відділення Держбанку СРСР.
Катеринославська вулиця. Вдалині по центру - гастроном Желєзнякова, за ним - Свято-Покровський собор. 1914 рік
Під час радянсько-німецької війни будівля згоріла, було знищено дах та зруйновано балкон-башточку.
Зруйнована будівля Держбанку та раймагу. Лютий 1944 р.
Після війни приміщення було відремонтовано та частково перебудовано і тут відкрився Нікопольський металургійний технікум. У 1955 році стараннями його директора Федора Семеновича Рудобашти до технікуму з боку Микитинської вулиці було добудовано ще півсотні метрів будівлі. Знизу зробили чудовий спортзал, другий в місті після «Спартака», заглиблений в землю на чотири метри, а на другому поверсі — актовий зал. У 1956 році з'явилося Каховське водосховище, і спортзал став поступово підтоплюватися. Свою справу зробили недосконала дренажна система дамби та будівництво багатоповерхівок. В результаті спортзал давно не працює. У 1974 році будинок передали Нікопольському медучилищу. Згодом воно було перетворене на Нікопольський медичний коледж, який готує фахівців медичної справи. Більшість з них, працюючи потім в медичних закладах міста, рятують життя та зберігають здоров’я тисячам нікопольців.
Будівля Металургійного технікуму (вул. Антипова Херсонська, 5). 1960-і роки
З протилежної сторони, за будинком Михайла Цепелинського знаходиться прибутковий будинок, теж виконаний у стилі еклектики, з красивою ліпниною на фасаді. Він відмінно влився в гармонійний архітектурний ансамбль, що обрамляє головну вулицю старовинного містечка. Цей будинок цікавий тим, що складається з трьох окремих будівель з різною конфігурацією вікон та стилістикою декорування, але під єдиним спільним карнизом. На першому поверсі колись знаходився магазин посуду Подольського, а на другому — меблевий магазин Фукса. Під час Другої світової війни будинок, як і його сусіди, отримав пошкодження. Зруйнувалися деякі конструкції, були втрачені фронтони.
Перехрестя Катеринославської (Микитинської) та Херсонської вулиць. 1914 р.
У 1947 році його разом з колишнім прибутковим будинком Дмитра Гусєва передали на баланс Нікопольського металургійного технікуму. А у 1974 році, коли цей навчальний заклад переїхав у нові корпуси, будинок став другим корпусом медичного училища. Більше тридцяти років він жив під крилом білих халатів, не знаючи бід. В середині 2000-х років кількість студентів значно зменшилася. Всі вони тепер поміщалися в основному корпусі по Херсонській вулиці, тому з 2009 року другий корпус був фактично не діючий. Почалося його активне розграбування, а після викрадення несучих опор будівля стала швидко руйнуватися. В минулому році в будинку, нарешті, розпочався довгоочікуваний ремонт. До теперішнього часу вже відновлено міжповерхові перекриття, металеві сходи та дах. Будемо сподіватися, що з приходом тепла роботи в цьому році продовжаться.
Колишній будинок купця Дмитра Гусєва. Державний банк та раймаг (зараз - Нікопольський медичний коледж). 1930-і роки
Друзі, йдемо далі. На розі Катеринославської та Купецької (зараз – Микитинської та Музейної) вулиць стояв двоповерховий будинок, який особливо полюбляли відвідувати нікопольці. Це був найбільший у містечку гастроном селянина Василя Івановича Желєзнякова, який можна порівняти з сучасним супермаркетом. Багата реклама, внутрішній інтер’єр, надзвичайно широкий асортимент вітчизняних та закордонних продуктів (ковбаси, балики, ікра, маслини, сардини, шоколадні цукерки, халва, колекція прекрасних вин), вкупі з вишуканою люб’язністю прикажчиків викликали у нікопольців бажання відвідати саме магазин Желєзнякова. Особливо їх приваблювало те, що хазяїн гастроному давав продукти в борг. За радянські часи будинок позбувся другого поверху.
У 2015 році в рамках проекту «Нікополь культурний» на фасаді колишнього гастроному з'явився мурал на козацьку тематику. Розпис стіни виконали київський художник Володимир Пастушак та його нікопольський колега Станіслав Краєв. А ось на цьому пустирі за Нікопольським медичним коледжем фотограф Семен Абрамович Аптович відкрив у 1904 році найкраще фотоательє нашого міста. У дореволюційному Нікополі їх було близько десяти: Мальта, Блохіна, Рогачевського, Бєлікова, Кубацького, Літвіненко, Рідного та Руденко, але найбільша кількість світлин, що збереглися дотепер, зроблена саме Аптовичем. Відвідування фотографа тоді було справжнім святом. В ательє можна було сфотографуватися на тлі мальовничих задників з фруктовими садами та лісами, в плетених кріслах та поряд з декоративними вазами для створення мізансцени. Серед нікопольців популярними були візитні та кабінетні формати світлин. Дюжина візитних фотокарток (6х10 см) коштувала 3 рублі, а кабінетних (11х16 см) — вдвічі більше. Світлини були високої якості, бо містили велику кількість срібла. Незважаючи на те, що пройшло більше ста років, вони й досі не втратили своєї чіткості.
Нікопольський краєзнавчий музей, підготував Павло Фірсов.
