Проект «50 выдающихся никопольчан», посвященный 370-летию нашего города. Главный хранитель Никопольского краеведческого музея Игорь Анцышкин и заместитель директора музея по научной работе Мирослав Жуковский в своих статьях представлют номинантов проекта.
В этой рубрике мы будем рассказывать про старую часть Никополя, что было и что осталось. Мы постараемся показать, какая она была и во что превращается…
Екскурсія «СТАРИЙ НІКОПОЛЬ». Частина 5 Вулиця Микитинська
Екскурсія «СТАРИЙ НІКОПОЛЬ». Частина 5
Вулиця Микитинська
(відрізок від вулиці Поштової до Телеграфного провулку).
Поряд с колишнім будинком Чепова починається Поштова вулиця. Вона отримала свою назву на честь поштової контори 4-го класу, яка була відкрита на цій вулиці у 1836 році. Першим відомим начальником пошти був Полторацький. У радянський період Поштова вулиця була перейменована на Комсомольську, а у 2016 році указом міського голови їй було повернуто історичну назву.
Поряд з будинком Чепова височить колишній будинок купця Івана Ксенофонтовича Тімофєєва. На першому поверсі господар тримав гастроном, в якому торгував фруктами, бакалійними та колоніальними товарами, такими як кава, цукор, чай, прянощі, рис, бавовна. В сусідньому магазині, який теж належав Тімофєєву, можна було купити мило, фарбу, предмети побутової хімії, а також різні господарчі товари: ключі, замки, петлі, цвяхи, інструменти та інше. На другому поверсі мешкала родина купця. Пізніше сімейну справу продовжив його син Василь Іванович Тімофєєв. У 1920-і роки тут розташовувалася агрошкола, а потім агротехнікум. У 1948 році його перейменували на сільгосптехнікум. У 1957 році на вул. Карла Лібкнехта (тепер – вул. Патріотів України) побудували нову будівлю сільгосптехнікуму, а старе приміщення передали школі меліорації. Пізніше школа теж переїхала в нову будівлю за залізничним переїздом, а замість неї відкрилися перукарня №1 та магазин чоловічого одягу. У 90-ті роки будівля стала приватною власністю та вже багато років пустує. На диво, в будівлі ще зберігся старовинний кований балкон.
Колишній будинок Івана Тімофєєва, перехрестя вулиць Карла Лібкнехта та Комсомольської (Микитинської та Поштової). Жіночий салон. 1970-і роки
Будинок №13 по Микитинській вулиці до революції був приватним, з великим двором, огородженим забором. З кінця 30-х років і до 1948 року тут знаходився студентський гуртожиток педшколи, а у 1949-1954 роках – головний корпус педучилища. З 1975 року дотепер у будівлі розміщується центральна дитяча бібліотека. А у сірому одноповерховому будинку за №7 по вулиці Микитинській, колишній Катеринославській, до революції розташовувалась Нікопольська поліцейська частина. З 1910 року її очолював поліцейський пристав Орест Красильник. Особистий склад налічував 30 чоловік. За порядком у містечку слідкували 18 постових поліцейських — городових. Їх начальником був околодочний наглядач Іван Сіволябін. У листопаді 1917 року до Нікополя прибув пароплав «Салгір» з загоном революційних моряків на чолі з матросом Васильєвим. Вони розігнали міську поліцію, без суду і слідства в трюмі пароплава вбили начальника поліції Красильника, а околодочного наглядача Сіволябіна «як активного служаку царського трону» матроси спалили в топці пароплава. Друзі, ми з вами стоїмо на колишній Базарній площі. Важко повірити, але колись тут вирувала торгівля і товпився народ, а в дні ярмарків сусідні вулиці були забиті селянськими возами з хлібом, салом та іншими товарами, привезеними на продаж. Вздовж Катеринославської вулиці розташовувалися ряди возів з дровами, сіном, соломою, овочами, кавунами. Окрім цегельних крамниць, на площі стояли також чисельні дерев’яні лавки. Головною родзинкою та справжньою прикрасою Базарної площі був критий ринок «шопа» — з 1996 року пам’ятка архітектури місцевого значення. Є припущення, що слово «цопа» або «шопа» має татарське походження та означає «обгороджене місце для обміну і торгівлі худобою». Пізніше нікопольці називали так жваве місце торгівлі. З середини ХІХ століття тут стояв дерев'яний торговий пасаж, але влітку 1909 року він згорів, і вже наступного року тут побудували новий кам'яний центр торгівлі, з численними лавками торгівців та купців. Ринок активно працював і за радянські часи. Приїжджих до Нікополя у 50-і роки вражали нечувано низькі ціни на місцеву рибу, овочі та фрукти. Почесне місце в м'ясних рядах займала національна їжа багатьох українців — шматки сала, рожевого або з невеликими червоними прожилками м'яса і тоненькою шкіркою. Тут же лежали кола домашньої української ковбаси з часником. У 1971 році було збудовано Центральний ринок, і основна міська торгівля перемістилася до нього, а у шопі відкрили склад №2 міськхарчторгу. Після розпаду СРСР і зникнення державних магазинів будівля старого ринку фактично була покинута. Наприкінці 90-х років нікопольський підприємець Анатолій Тульчинський побудував в південній частині колишньої Базарної площі приватний триповерховий будинок з чудовим видом на водосховище. У 2004 році Тульчинський викупив у міста старовинний Критий ринок, плануючи розібрати його на цеглу та побудувати з неї готель. Однак через кризу, що розпочалася у 2008 році, проект досі не реалізований. Влітку 2016 року у шопи обвалився дах, при цьому падаючі крокви зруйнували частину другого поверху. Але в будівлі ще теплиться життя: там працює їдальня зі смачною кухнею. З шопою пов'язані і сумні спогади. У 30-х роках тут знаходилася пересильна в'язниця. Звідси політв'язнів відправляли на розстріл або етапом до сибірських в'язниць та концтаборів. У 1954 році, до 300-річчя так званого возз’єднання України з Росією на Базарній площі встановили пам’ятний знак у вигляді гранітного пілону на честь Микитинської Запорозької Січі та обрання в ній у 1648 році Богдана Хмельницького гетьманом України. Роком пізніше тут з’явилася бетонна скульптура видатного українського державного діяча Богдана Хмельницького, створена за проектом скульптора Івана Кавалерідзе. На честь цієї події Базарна площа була перейменована у площу Богдана Хмельницького.
Базарна площа (площа Богдана Хмельницького). Початок ХХ століття.
Вул. Карла Лібкнехта (Микитинська). Ліворуч - педтехнікум (колишній будинок Василя Тімофєєва). Праворуч - ринок шопа 1930-і роки
Вулиця Карла Лібкнехта (Микитинська), приватний будинок № 13. 1920-і роки
Критий ринок шопа . 1930-і роки
Критий ринок. Зелений базар. 1949 рік.
Пам'ятник Хмельницькому та ринок шопа 1960-і роки
Родина околоточного. 1910-і роки
Солдати вермахту у Старій частині Нікополя. Січень 1944 року
Старий ринок шопа 1970-і роки
Старий ринок шопа. 1980-і роки
Центральна частина міста. 1925 рік
Центральна частина Нікополя, вул. Катеринославська (Микитинська). 1910-і роки
Нікопольський краєзнавчий музей, підготував Павло Фірсов.
