Проект «50 выдающихся никопольчан», посвященный 370-летию нашего города. Главный хранитель Никопольского краеведческого музея Игорь Анцышкин и заместитель директора музея по научной работе Мирослав Жуковский в своих статьях представлют номинантов проекта.
В этой рубрике мы будем рассказывать про старую часть Никополя, что было и что осталось. Мы постараемся показать, какая она была и во что превращается…
Екскурсія «СТАРИЙ НІКОПОЛЬ». Частина 6 Телеграфний провулок.
Екскурсія «СТАРИЙ НІКОПОЛЬ». Частина 6
Телеграфний провулок.
На перехресті з Телеграфним провулком стоїть колишній двоповерховий будинок купця Василя Івановича Тімофєєва, побудований у 1908 році у стилі українського бароко. У 1917 році, після Лютневої революції в будинку відкрилася Нікопольська міська 4-класна змішана гімназія, де разом навчалися хлопці та дівчата. Навчання велося з 5-го по 7-й класи, а до гімназії приймали тих, хто закінчив курс чотирирічної прогімназії або підготувався самостійно. Також гімназія мала додатковий 8-й клас, який випускав вчителів початкових шкіл. Вартість навчання становила 400 рублів на рік. Всього в гімназії навчалося 206 учнів віком від 14 до 21 року, серед яких було 45 українців, 98 росіян, 78 євреїв, 2 поляки та 3 німці. Учні вивчали Закон Божий, російську мову та літературу, французьку, німецьку та латинську мови, історію, географію, математику, креслення та малювання, фізику і гігієну. Гімназія займала обидва поверхи будівлі, а її директором був Петро Гнатович Зубов. Після її закриття на початку 1920-х років в будинку відкрилася трудова школа №5, а з 1925 року – педтехнікум. У 1937 році він був перейменований на педшколу. Паралельно у 1940 році в цьому ж будинку відкрився Вчительський інститут, який пропрацював у Нікополі до 1954 року. Під час війни будівля постраждала, фактично згоріло ліве крило, але заняття в педшколі відновилися вже через два тижні після звільнення Нікополя. У 1945 році педшколу перейменували на педучилище. У 1975 році воно отримало нове приміщення по вул. Станіславського, а в колишньому будинку купця Тімофєєва відкрилася взуттєва майстерня. Тепер там знаходяться приватні крамниці «Старий город» та «X-Sport», а також офісні приміщення.
Вуклиця Карла Лібкнехта (Микитинська). Праворуч - центральний ринок, ліворуч - будівля педтехнікуму. 1930-і роки
Друзі, продовжуємо нашу екскурсію. Зараз ми пройдемося з вами по коротенькому Телеграфному провулку. З правої сторони від нас височить двоповерховий дохідний будинок №2, побудований наприкінці ХІХ століття. Коли у 1882 році з Катеринослава у Нікополь провели телеграфну лінію, тут відкрилася телеграфна контора — диво тодішньої інженерної думки, яке дозволяло обмінюватися миттєвими повідомленнями на величезній відстані. Другий поверх будівлі був житловим. Пошта і телеграф на той час були незалежними установами зв'язку, тому телеграфна контора розташувалася не в будівлі пошти, а на цій вулиці, що через неї отримала назву Телеграфної. У 1884 році, з метою скорочення витрат Поштовий і Телеграфний департаменти Міністерства внутрішніх справ були об'єднані в нову структуру — Головне управління пошт і телеграфів. Незважаючи на формальне об'єднання, пошта й телеграф у Нікополі, як і раніше, працювали у різних приміщеннях на сусідніх вулицях. Лише у 1912 році вони переїхали у новий дохідний будинок міщанина Федора Бовенко по Микитинській вулиці, 59, де відкрилася об’єднана поштово-телеграфна контора. Зараз це Будинок дитячої та юнацької творчості, де школярі з задоволенням займаються у гуртках образотворчого мистецтва, Петриківського розпису, вокалу, народного танцю, вивчають спортивно-бальну хореографію, основи макіяжу та багато іншого, розкриваючи свій творчий потенціал.
Колишній будинок Василя Ксенофонтовича Тімофєєва на площі п'яти кутів. 1990-і роки
З лівого боку від нас тягнеться стара двоповерхова будівля. Разом з цегельним парканом вона огороджує колишнє подвір’я купців Тімофєєвих — площу між Телеграфним провулком, Микитинською та Гетьманською вулицями. Під час Першої Світової війни тут відкрився Лазарет для поранених та хворих воїнів, яких лікували нікопольські медики.
Нікопольський лазарет для поранених та хворих воїнів. На передньому плані - медичиний персонал лазарету.
У лютому-березні 1918 року в будинку розташовувалися Нікопольська Рада робочих, солдатських та селянських депутатів, Штаб Червоної Армії та Військово-Революційний Комітет. За радянські часи весь комплекс будівель було зайнято під учбові заклади, а на великому просторому дворі проходили заняття з фізичної культури.
План Нікопольської міської змішаної гімназії. Березень 1919 року
Посвідка на літню відпустку студента Нікопольського педтехнікуму Степана Шугая. 9 червня 1932 р.
На розі Телеграфного провулку, Гетманської вулиці та вулиці Івана Сірка знаходяться руїни колишнього прибуткового будинку купця Василя Ксенофонтовича Тімофєєва, дяді Василя Івановича. Колись це був розкішний двоповерховий будинок. На першому поверсі знаходились офісні приміщення, в тому числі контора 4-ї ділянки з будівництва Мерефа-Херсонської залізниці, а другий поверх був житловим. У 50-60-і роки тут мешкали іногородні студенти педучилища. На жаль, вже довгі роки будинок пустує. З 2016 року він почав швидко руйнуватися. Під час пожежі 27 серпня 2018 року, яка палала шість годин, вогнем було знищено дах та дерев’яні перекриття другого поверху, після цього будинок частково обвалився. Восени 2020 року міський відділ поліції, на балансі якого знаходиться будівля, прийняв рішення знести залишки другого поверху, оскільки він в будь-яку хвилину міг впасти на голови перехожих. Тепер від колишнього красеня залишився лише перший поверх та купи розбитих старовинних цеглин навколо.
Будівля педучилища. 1963 рік
Вид педучилища з двору. 1967 рік
Викладачі педучилища на внутрьошному дворі. 1 травня 1963 р.
Викладач математики та класний керівник Сергій Маркович Колос зі своєю випускною групою Нікопольского педучилища 4-В курсу. 1958 рік
Викладачі педучилища на внутрьошному дворі. 1 травня 1963 р.
Вхід до педучилища. Кінець 1940-х років
Вхід до педучилища. Кынець 1960-х років
Колишнє педучилище. 1980-і роки
Колишнє педучилище. Початок 2000-х років
На дворі педучилища. 1963 рік
Нікопольський педтехнікум. 1920-і роки
Телеграфний провулок, 1970-і роки. Праворуч - колишній будинок Василя Ксенофонтовича Тімофєєва
Колишній будинок Василя Ксенофонтовича Тімофєєва. 1 квітня 2018 року
Будинок Василя Ксенофонтовича Тімофєєва після страшної пожежі. 27 серпня 2018 року
Друзі, ми стоїмо на так званій «площі п'яти кутів» — перехрестя вулиць Івана Сірка, Гетьманської, провулків Телеграфного та Кривого. В давні часи тут було дуже шумно. Багатьох приваблювала кузня з двома горнами і трьома ковадлами. Біля кузні постійно крутилася босонога дітвора — багато хто мріяв роздобути металеве кільце з маточини колеса. Ці кільця хлопчаки потім з гуркотом ганяли по міських вулицях.
Нікопольський краєзнавчий музей, підготував Павло Фірсов.
