Проект «50 выдающихся никопольчан», посвященный 370-летию нашего города. Главный хранитель Никопольского краеведческого музея Игорь Анцышкин и заместитель директора музея по научной работе Мирослав Жуковский в своих статьях представлют номинантов проекта.
В этой рубрике мы будем рассказывать про старую часть Никополя, что было и что осталось. Мы постараемся показать, какая она была и во что превращается…
Екскурсія «СТАРИЙ НІКОПОЛЬ». Частина 9 Вулиця Івана Сірка (колишня Карла Маркса та Преображенська)
Екскурсія «СТАРИЙ НІКОПОЛЬ».
Частина 9
Вулиця Івана Сірка (колишня Карла Маркса та Преображенська) (частина 1).
Друзі, зараз ми з вами пройдемо по Поштовій вулиці до однієї з центральних вулиць Старого Нікополя. До революції вона називалася Преображенською. У 20-ті роки більшовики перейменували її у вулицю Карла Маркса на честь головного ідеолога комунізму. 17 серпня 1941 року в місто ввійшли нацистські війська. Один з ворожих танків зупинився на перехресті вулиць Антипова та Карла Маркса, повернув вежу в напрямку військкомату і обстріляв групу мирних громадян. Після того, як танкіст відкрив люк танку, його було вбито невідомим месником. Загиблого нациста поховали на узбіччі вулиці Карла Маркса, біля їдальні ремісничого училища, а вулиці дали його ім’я. У лютому 1944 року, після визволення Нікополя, вулиці обер-лейтенанта Адлунга повернули її радянську назву. Раніше вулиця вела прямо до залізничного вокзалу, але у 1970-1980-і роки, як і Микитинська, вона була розрізана багатоповерхівками на дві частини. На початку 1990-х, після здобуття незалежності України, її нижня частина від «площі п’яти кутів» до військкомату отримала сучасну назву — імені Івана Сірка, на честь одного з найвідоміших кошових отаманів Запорозької Січі. Верхню частину у 2016 році перейменували у вулицю Перспективну.
Друзі, ми стоїмо на розі двох вулиць: Поштової та Івана Сірка. Цей одноповерховий будинок належав до революції купцю Соломону Григоровичу Ханукову, міському уповноваженому. Неподалік від базару він тримав невелику крамницю, де торгував сіллю, соняшниковим насінням та гасом, який тоді використовували для освітлення будинків. На задньому дворі будинку Ханукова дотепер зберігся двоповерховий склад, в якому купець зберігав товари для продажу у крамниці. Крім того, Соломон Хануков завідував гасовим складом нафтового товариства братів Нобель, яке займалося на Кавказі промисловим видобутком нафти. Склад знаходився на Довгалівській вулиці, за радянські часи був націоналізований та згодом перетворився на Нікопольську нафтобазу. Один з братів Нобель, Альфред, шведський вчений, винахідник та підприємець, заснував знамениту Нобелевську премію, яку вже більше сторіччя кожного року присуджують тим, хто зробив особливий внесок в історію людства.
Лист гасового складу братів Нобель у Нікополі. 1916 рік
Колишній будинок купця Соломона Ханукова. 2015 рік
Колишній гасовий та соляний склади купця Соломона Ханукова. 2015 рік
Друзі, йдемо далі по колишній Преображенській вулиці. Ліворуч від нас — непримітний одноповерховий будинок №23 із забитими вікнами та закритими вхідними воротами. В ньому жив знаменитий лікар Володимир Мойсейович Копп. Освічена, щедрої душі людина, гуманіст — таким пройшов по життю і залишився в пам'яті багатьох нікопольців доктор Копп. Народився він у 1860 році в бідній багатодітній херсонській родині. Закінчивши Херсонську гімназію, Копп вступив до медичного факультету Київського університету, а ординатуру проходив вже в Москві. У 1883 році молодий лікар повернувся до Херсону, де роботи для нього не знайшлося. Тоді він сів на пароплав «Князь Барятинскій» і відправився вгору по течії Дніпра. Ні Каховка, ні Берислав йому не сподобалися, а ось невеличке містечко Нікополь, що потопало у зелені садів, з першого погляду запало у душу. Копп зійшов на берег, маючи при собі саквояж з медичними інструментами та 25 копійок капіталу. Завдяки щасливому випадку та своєму таланту доктор Володимир Мойсейович швидко здобув серед нікопольців популярність. У 1895 році він купив у землевласника Шашко ділянку землі на Преображенській вулиці і побудував свій власний будинок. Доктор Копп був приватним лікарем, консультував хворих у міській земській лікарні, працював лікарем міського жіночого училища, а під час першої світової війни завідував лазаретом для хворих та поранених воїнів. За своє життя Володимир Мойсейович прийняв понад 500 патологічних пологів. Двері його будинку не зачинялися ні вдень, ні вночі — життєвим правилом Володимира Коппа було надавати медичну допомогу в будь-який час доби. В його приймальні постійно юрмилися люди, які страждали різними хворобами. Всім він намагався допомогти, застосовуючи свої неабиякі медичні пізнання. Про нього казали, що тільки померлих він не може воскресити, все інше підпорядковується його знанням та досвіду. Відомий історик Дмитро Іванович Яворницький, неодноразово буваючи в Нікополі, відвідував будинок Володимира Коппа, де його завжди чекав теплий прийом. Помер доктор Копп 13 вересня 1930 року та був похований на цвинтарі в районі колишнього Будинку відпочинку. На превеликий жаль, його могила не збереглася. До кінця 1990-х років на будівлі висіла меморіальна дошка, яка потім зникла в невідомому напрямку. За радянські часи в будівлі знаходилося стаціонарне відділення шкірно-венерологічного диспансеру, яке проіснувало тут до початку 2000-х років. З того часу будинок закинутий.
Лікар Володимир Мойсейович Копп
Могила Володимира Мойсейовича Коппа на старому єврейському цвинтарі. 1950-і роки
Портрет Павла Володимировича Коппа, студента медичного факультету. 1915 рік
Виборщики від Нікополя до ІІІ Державної Думи. Друга людина ліворуч - лікар Володимир Копп. Осінь 1907 року
Учениці та викладачі Нікопольського жіночого вищого початкового училища. Перший праворуч у середньому ряді - лікар Володимир Копп. 1910-і роки
Нікопольський лазарет для поранених та хворих воїнів. Медичний персонал та солдати царської армії, які проходили лікування у Нікополі. Середній у другом ряді снизу - лікар Володимир Копп, завідуючий лазаретом. 1914 рік
Довідник абонентів Нікопольської телефонної мережі. 1916 рік
Довідник абонентів Нікопольської телефонної мережі. Володимир Мойсейович Копп. Телефон №27, вул. Преображенська (Івана Сірка), власний будинок. 1916 рік
