Проект «50 выдающихся никопольчан», посвященный 370-летию нашего города. Главный хранитель Никопольского краеведческого музея Игорь Анцышкин и заместитель директора музея по научной работе Мирослав Жуковский в своих статьях представлют номинантов проекта.
В этой рубрике мы будем рассказывать про старую часть Никополя, что было и что осталось. Мы постараемся показать, какая она была и во что превращается…
Санітарний стан повіту на основі інформації зі звітів повітових санітарних лікарів Катеринославського повіту (1913).
Санітарний стан повіту на основі інформації зі звітів повітових санітарних лікарів Катеринославського повіту (1913).
Cанітарний лікар 1 дільниці провів інспекцію таких підприємств: Пивоварного заводу Алоїзи Калини та Франці Пітро с. Кам'янське. (зауваження – заміна очисного фільтра, обладнання відстійників та хлорування стоків).
Борошномельного вітряка с нафтовим двигуном “Уреус” Абрама Кириловича Шевченко з с. Томаківка.(зауваження – протипожежна безпека, вивід вихлопних газів, віддаленість від житлових приміщень, вентиляція приміщення від пилу). Борошномельного вітряка с нафтовим двигуном Трохима Омеляновича Буряченко і Петра Івановича Горба с. Миколаївка, Настасівської волості (те саме).
Відкривалися холерні бараки (м. Нікополь), та бараки для хворих на черевний тиф (с. Томаківка). Відновлювали роботу санітарні попечительства, проводилися лекції, розвішувалися плакати, студенти медичних університетів робили 17 тисяч щеплень. Для стаціонарної допомоги в 11 лікарнях повіту було 156 ліжок (136 звичайних і 20 в заразних бараках) – понад 2 тисячі осіб на одне ліжко. Працювало 15 дільничних лікарів, 2 санлікаря, 17 фельдшерок-акушерок при лікарях і 4 самостійно на акушерських пунктах. 27 фельдшерів при лікарях і 24 самостійних фельдшери. 70% первинних хворих приймали саме фельдшери без лікарів. Земство дозволило відкрити фельдшерських пункт в с. Настасівка
Санітарний лікар 2 дільниці теж проводи інспекцію закладів, підприємств і установ. Не завжди це було просто здійснити. Так, в с. Царська Милість довелося звертатися до земської управи, бо власних вітряка з нафтовим двигуном не пускав санлікаря. Вихлопні гази виходили на вулицю та в приміщення, розносячись по сусідніх дворах, але згодом недоліки було усунуто. А в Лапинці, на складі шкіри внаслідок недотримання санітарних вимог (сушіння шкір в страх мазанках, а трупний сморід було чути в Нікополі) на власника склали поліцейський протокол.
Відзначено виснаження робітників на плотах. На оглянутих плотах робітники отримували від хазяїна 21 ф. хліба, 8 ф. пшона і 1ф. соняшникової олії, але вони змушені це продавати, купуючи картоплю. Огляд плотів проводився і в м. Олександрівську. Серед закладів освіти відзначено зразковий стан Хортицького сільського училища 1912 р. з центральним водяним опаленням. Площею в 3 га для учнів, роздільними квартирами для вчителів. Кічкаська сільська школа, розташовувалася біля гори і мала невелику площу двору, погані приміщення класів.
Огляд 206 колодязів Лапинки фіксував незадовільний стан більшості колодязів (стара опалубка, стік нечистот з вулиця прямо в колодязі). Нагірна частина Лапинки взагалі існувала без колодязів, рили по 40-70 метрів в глибину, але вода непитна. Люди платили водовозам за бочку з 8 відер (160 л) 10 копійок. Знайшли навіть особу, котра занесла холеру – жебрак і бродяга Пантюхов Мефодій, який приплив 6 вересня з півдня пароплавом до м. Нікополь і поселився в харчевні Сушана на Запорізькій вулиці (ця харчевня вже давно привертала увагу санлікаря якістю їжі та антисанітарним станом), потрапив до бараку 8, а помер 14 вересня. Турка Садик Абдул-Огли та єврея Йосипа Гольдіна негайно ізолювали в інфекційному бараці. Захворювання мали контактний характер, бо взяті проби з колодязів вібріонів не виявили. Встановлено, що всі хворі, або їх родичі були на базарі.
Для конкуренції з брудними харчевнями і борщовими під час Дмитрівської ярмарки відкрили дешеву їдальню, яку за 5 днів відвідало понад 1500 осіб. Встановлено бочки кип’яченою водою.
Холерою хворіли переважно люди старшого віку 50-76 років (44,4%), 40-50 років (18,5%), 18,5% діти, смертність складала 59,2%.
В с. Томаківка продовжувалася ще з 1912 року епідемія тифу (на 1913 рік нових 102 випадки), але цікаво, що місцеве населення саме приходило до лікарських пунктів для щеплення. Підозрілі колодязі закривалися, колодязів з придатною для пиття водою взагалі було дуже мало, селяни майже не дбали про стан джерел питної води. В річці Томаківка взята на пробу води виявилася жорсткою, з великою кількістю мінералів.
Джерело:
Отчеты уездных санитарных врачей Екатеринославского губернского земства за 1913 год. - Екатеринослав : Тип. К.А. Андрущенко, 1915. - 357 с.
