Проект «50 выдающихся никопольчан», посвященный 370-летию нашего города. Главный хранитель Никопольского краеведческого музея Игорь Анцышкин и заместитель директора музея по научной работе Мирослав Жуковский в своих статьях представлют номинантов проекта.
В этой рубрике мы будем рассказывать про старую часть Никополя, что было и что осталось. Мы постараемся показать, какая она была и во что превращается…
В листопаді 1920 року за вказівкою Центрального статистичного управління Російської Радянської Федерації було проведено Всеукраїнський сільськогосподарський перепис населення. За його даними у Нікополі було обліковано 10 545 осіб, з них 4622 – чоловічої статі і 5923 – жіночої статі. Нікопольський район мав 16 волостей – Олексіївська, Анастасіївська, Біленська, Борисовська, Вищетарасівська, Городищанська, Червоногригорівська, Лошкарівська, Михайлівська, Нікопольська, Новопавлівська, Ново-Софієвська, Покровська, Томаківська, Хортицька, Шолохівська, у складі яких було 186 населених пунктів. В населених пунктах Нікопольського району мешкало 113 938 осіб, у т. ч. 53 467 – чоловіків та 60 471 – жінок. За національним складом мешканці Нікополя назвали себе українцями – 3752 особи, росіянами – 2144, поляками – 49, євреями – 4461 та інших національностей були 134 особи.
У Нікопольському районі проживали 62 053 українця, 7446 росіян, 123 поляка, 132 єврея, 3697 осіб інших національностей.
В розпорядженні господарств Нікопольської волості було 1739 коней, 519 волів, 3315 биків, 208 овець, 2506 свиней – всього 7769 голів худоби, 8701 – домашньої птиці. В розпорядженні селян було 415 плугів, 721 букер, 51 борона, 223 сіялки, 420 жниварок, 7 кінних граблів, 120 ручних та кінних молотило та 446 молотильних катків (гарманів), 3 зерноочищувальні машини, 14 соломорізок, 276 кос і 55 серпів.
Серед 1936 селянських господарств Нікопольської волості було 397 без польового посіву та 255 – без всякого посіву. Селяни мали 8979,51 десятини під посіви ржи, пшениці, ячменя, вівса, гречки, проса, полби, кукурудзи, бобових, льону, коноплі, соняшників, рапса, м’яти, тютюна, картоплі, буряку тощо.
Отже, з 1917 році по листопад 1920 року внаслідок бойових дій, репресій, епідемій населення Нікополя скоротилося з 34 950 до 10 545 осіб.
Повстанський рух
Відновлення політики воєнного комунізму в краї, як і по всій Україні, викликало незадоволення селянства. Відновився повстанський рух у Придніпров’ї, на зв’язок з яким узимку 1920–1921 рр. таємно прибув представник Уряду УНР, що знаходився в еміграції, доктор Гелєв. Зустрівшись з представниками українського підпілля, він почав створювати розгалужену мережу комітетів «Повстанської організації Катеринославщини, Північної Таврії і Східної Херсонщини». Однак у лютому 1921 року доктор Гелєв загинув у бою з чекістами, а документи повстанських осередків потрапили до ЧК: в результаті навесні 1921 року органи ЧК виявили підпільну українську національну організацію, у тому числі і на Нікопольщині. Було арештовано близько 50-ти її учасників, після тривалих допитів половину з яких було розстріляно 25 серпня та 13 грудня 1921 року. Серед страчених були мешканці м. Нікополя, засновники місцевого осередку «Просвіти» вчителі і брати Арсен Григорович Рапін та Данило Григорович Рапін. Костянтина Григоровича Рапіна та Пилипа Григоровича Рапіна було засуджено до ув’язнення на 5 років у концтаборах, звідки вони вже не повернулися.
Нікополь у 1921році
12 жовтня 1921 року Всеукраїнський Центральний Виконавчий Комітет УСРР у Харкові прийняв постанову №687 «О переименовании Никопольского района в Никопольский уезд Екатеринославской губернии», у якому було наголошено: «Всеукраинский центрисполком в целях более удобного административного управления и сохранения единства управления южнорудной промышленностью Екатеринославской губернии постановил:
Никопольский район со всеми входящими в него волостями и населенными пунктами выделить в Никопольский уезд в составе Екатеринославской губернии.
Всем центральным и местным учреждениям вменяется в обязанность изменить соответственно с этим все свои распоряжения в области всякого рода сношения». [ЦДАВОВУ ф.1, оп. 2, д.659, л. 29]
Центральна адміністративно-територіальна комісія при НКВС УСРР 17 жовтня 1921 року визначила, що у складі Нікопольського повіту знаходяться 14 наступних волостей: Олексіївська, Анастасіївська, Борисовська, Вищетарасівська, Городищанська, Червоногригорівська, Лошкарівська, Михайлівська, Нікопольська, Новопавлівська, Ново-Софієвська, Покровська, Томаківська, Шолохівська [ЦДАВОВУ ф.1, оп.2, д.659, л.32].
У цей період Нікополь було повністю підпорядковано місцевому комітету КП(б)У, який керував його життям через чотири міські, одну військову парторганізації, а також повітовим виконавчим комітетом робітничих, селянських і червоноармійських депутатів.
Продразвёрстка
Голод у місті
Починаючи з літа 1921 року протягом двох років мешканці міста потерпали від голоду, про що красномовно свідчить лист Голови ВУЦВК УСРР Г. І. Петровського від 22 травня 1922 року до члена ЦК допомоги голодуючим при ВЦВК РРФСР А. М. Винокурову, Голові ВЦВК РРФСР М. І. Калініну, члену Політбюро ЦК КП(б)У Д. З. Мануїльському: «Согласно Вашей статье о голоде в России – перелом в лучшую сторону, на Украине – наоборот. Херсонские ужасы продажи человеческого мяса расширяются. В рабочих районах идет вымирание рабочих крупной индустрии – в Херсоне, Николаеве, Мариуполе, Никополе, Таганроге. На 1 апреля голодающих 3 млн. Помощь в большинстве – одна восьмая фунта хлеба (50 граммов – прим. Авт.), оказывается, лишь 15%. Прошу полного согласия оставления всех добровольных сборов на Украине и воспрещения вывоза наркомпродовских грузов в Москву, оставления ресурсов компрода Украине…». Завдяки великим зусиллям, направленим на припинення вивозу продовольства в Росію та проведення нової економічної політики, яка передбачала ліквідацію продрозкладки, відновлення торгівлі та існування приватного підприємництва в обмеженому обсязі, вдалося подолати голод в Україні і, зокрема на Нікопольщині, у 1923 році.
Мирослав ЖУКОВСЬКИЙ, історик, заступник директора Нікопольського краєзнавчого музею з наукової роботи.
Список используемых материалов: 1) Мирослав Жуковский, Нікополь під час Української революції, Проспект Трубников №20 18.05.2017 г., г. Никополь; 2) http://ntm.net.ua/2011-01-21-12-52-23/8988-nikopol-pid-chas-ukrainsko-revoljucii-prodovzhennja-pochatok-v-19
P.S. Материал опубликован с устного разрешения автора данной статьи.
