Проект «50 выдающихся никопольчан», посвященный 370-летию нашего города. Главный хранитель Никопольского краеведческого музея Игорь Анцышкин и заместитель директора музея по научной работе Мирослав Жуковский в своих статьях представлют номинантов проекта.
В этой рубрике мы будем рассказывать про старую часть Никополя, что было и что осталось. Мы постараемся показать, какая она была и во что превращается…
До 425-річчя першої документальної згадки про перші топоніми нашого міста
У середині XVI століття на основі промислових уходів від острова Хортиця до річки Базавлук українські козаки з Києва, Канева, Черкас та інших міст і сіл України створили воєнно-політичну організацію – Запорозьку Січ. Її центр розташовувався на острові Томаківка, звідки запорожці неодноразово вирушали в походи проти турок і татар, які чинили напади на українські землі.
Внаслідок раптового нападу татар восени 1593 року на Томаківську Січ її було зруйновано. Козаки змушені були перенести Січ на о. Базавлук на Чортомлицькому Дніприщі (у районі сучасного села Капулівка Нікопольського району). Влітку 1594 року до запорозьких козаків на Базавлуцьку Січ приїздив посол Священної Римської Імперії Еріх Лясота.
Еріх Лясота був шляхтичем за походженням, уродженцем Сілезії, здобув освіту у Лейпцизькому (Німеччина) та Падуанському (Італія) університетах. У 1579–1584 pоках був на військовій службі в іспанського короля, а потім повернувся на Батьківщину. Імператор Рудольф II, готуючись до війни з Туреччиною, направив Еріха Лясоту послом на Запорозьку Січ, маючи за мету укласти з нею воєнний союз. Посольська місія в Україні тривала з 24 лютого до 24 серпня 1594 року. Після укладання Союзного договору з січовими козаками Еріх Лясота під час повернення на Батьківщину у своєму щоденнику занотував:
«Дня 2 липня... Того ж дня до Мамай-Сури, старого городища, де збереглися залишки валів старої фортеці на татарському боці. Потім до Білозірки (річечка, яка тече з татарських степів і тут при впаданні в Дніпро утворює озеро, тут теж є городище й вали великого старого міста). Далі до Кам’яного Затону (затока Дніпра на татарському боці, яка має кам’яний берег і від того отримала свою назву). Тут татари взимку, коли Дніпро замерзає і звичайно влаштовують свою переправу й перехід, а також відкуп, тобто викуп полонених. Звідси берегом аж до Білого озера тягнеться високий насипний вал. А біля нього лежить великий круглий камінь на знак того, що колись тут відбувалася велика битва. Звідси до Микитиного Рогу, що на лівій або руській стороні. Недалеко звідси заночували на острові.
Дня 3-го липня. До Лисої гори по лівому або руському боці...»
Еріх Лясота написав про Кам’яний Затон і Микитин Ріг як про місця на берегах Дніпра, між якими була татарська переправа, не згадуючи про наявність на його правому березі поселення. Внаслідок постійних нападів татар на запорожців перебування поселення на Микитиному Розі було неможливе.
Проте у 1988 році спеціалісти з Київського науково-дослідницького інституту історії, теорії і перспективних проблем радянської архітектури Держбуду УРСР ухвалили, що вищеназвана дата є початком міста Нікополя.
Через 13 років Кабінет Міністрів України 26 липня 2001 року ухвалив Постанову №878 про затвердження Списку історичних населених місць України, за якою місто Нікополь отримав необґрунтовану дату заснування – 1594 рiк.
Здавалося, топонім урочища Микитин Ріг залишився в минулому, проте за ініціативою генерального директора ТОВ «НВО «Трубосталь», Заслуженого працівника промисловості України, Почесного громадянина міста Нікополя, кандидата технічних наук Олександра Ісааковича Фельдмана у 2012 році були здійснені заходи про внесення до Державного реєстру судноплавства України назви Микитин Ріг як бухта – гідротехнічної споруди на березі м. Нікополя. Вищеназвана бухта знаходиться навпроти найстарішої вулиці, що існує з часів козацького містечка Війська Запорозького Низового – Микитиного Перевозу, яка називається провулок Таврійський. Він з’єднує набережну міста з іншою найдавнішою вулицею міста – Микитинською, яка на сьогодні називається Гетьманською.
Мирослав Жуковський, історик.
Список используемых материалов: http://ntm.net.ua/nikopol-istoriya/11130-pro-mikitin-rg--lisu-goru
