Проект «50 выдающихся никопольчан», посвященный 370-летию нашего города. Главный хранитель Никопольского краеведческого музея Игорь Анцышкин и заместитель директора музея по научной работе Мирослав Жуковский в своих статьях представлют номинантов проекта.
В этой рубрике мы будем рассказывать про старую часть Никополя, что было и что осталось. Мы постараемся показать, какая она была и во что превращается…
Таємниче фото, або Якою була остання Січова Свято-Покровська церква…
Таємниче фото, або Якою була остання Січова Свято-Покровська церква…
У духовному житті запорозького козацтва у ХVІ–ХVІІІ століттях вагоме значення мала православна віра та її соборний храм – січова церква Святої Покрови Божої Матері.
Нікополь є єдиним містом в Україні, яке було засновано Військом Запорозьким у 1639 році в урочищі Микитин Ріг. Саме в січовому храмі Святої Покрови Божої Матері молився Богдан Хмельницький 29 квітня 1648 року після обрання його Гетьманом Війська Запорозького тридцятитисячною козацькою радою. До речі, баневий хрест вищезгаданої церкви зберігається у Нікопольському краєзнавчому музеї.
Ймовірно, що храм Микитинської Січі не вцілів під час Руїни (середина ХVІІ століття). Але у передмісті Микитинської Січі, яке стало основою для козацького містечка Микитин Перевіз після перенесення Січі на Чортомлицький Ріг, була збудована у 30-х роках ХVІІІ століття Свято-Покровська церква. Проте у 60-х роках ХVІІІ століття вона згоріла. Коштом Війська Запорозького Низового на чолі з кошовим отаманом Петром Калнишевським вона була відбудована і освячена у травні 1775 року напередодні знищення російськими військами Запорозької Січі за наказом Катерини ІІ.
Так виглядала Свято-Покровська церква у 1795–1890 роках. Фото було опубліковано два роки тому музеєм Д. Яворницького
Вищеназвана церква була однобаневою. На початку 80-х років ХVІІІ століття їй передали частину культового начиння з п’ятибаневої Січової Запорозької церкви із с. Покровське (так тоді назвали заборонену російським царатом Нову Січ). У 1794 році внаслідок занепаду січовий храм «запечатали» і почали розбирати.
У 1792–1793 роках парафія Нікопольської Свято-Покровської церкви клопотала перед Катеринославським духовним правлінням РПЦ дати дозвіл збудувати нову церковну будівлю у зв’язку з аварійним станом існуючої, оскільки вона «обветшала» (це після 17 років експлуатації?). Парафіяни зібрали 1965 рублів 17 коп. та 500 колод. Після отримання відповідного дозволу розпочалися будівельні роботи в центрі містечка Нікополь на території, обмеженої вулицями Херсонська, Запорозька, Думська (нині Отаманська) та Катеринославська (нині Микитинська).
Влітку 1795 року п’ятибаневий Свято-Покровський храм у Нікополі був збудований за образом останньої січової церкви, можливо навіть із її матеріалів. У серпні 1795 року парафія отримала благословення на проведення у ньому богослужінь.
Але відбулась якась подія, внаслідок якої Нікопольську Свято-Покровську церкву не відкривали для богослужіння аж до листопада 1796 р. Ймовірно, це було пов’язано з тим, що «для построения церкви в слободе Шолоховой перевезено из местечка Никополя готовое, прочное и крепкое церковное здание».
А ось такою її пам’ятають наші бабусі та дідусі
Якою була Нікопольська Свято-Покровська церква у 1795–1890 роках, ми можемо побачити на фото, яке два роки тому було опубліковано Дніпропетровським національним історичним музеєм ім. Д. І. Яворницького, а до цього часу про нього громадськості нічого не було відомо. Збудована в стилі українського козацького бароко, вона викликала гордість мешканців м. Нікополя, особливо колишніх козаків Війська Запорозького та їхніх нащадків. Фото було зроблено на замовлення Д. І. Яворницького під час його перебування у Нікополі у 80-х роках ХІХ століття.
У 1890 роках за невідомих нам обставин після смерті протоієрея І. Кареліна Нікопольська Свято-Покровська церква була розібрана і до 1898 року збудована вже в новому стилі. Такою вона була найвідомішою для Нікополя і проіснувала до 1934 року, коли була розламана за наказом місцевих партійно-радянських органів аж до розбиття цокольного фундаменту. На цьому місці зробили сквер, а в його центрі – пам’ятник Леніну.
У 1997 році попередня археологічна розвідка виявила наявність залишків фундаментів церкви. У 2003–2004, 2006 роках Нікопольська археологічна експедиція Нікопольського краєзнавчого музею здійснила шурфування у східній частині фундаментів церкви і виявила її апсиду (місце, де був олтар) і десятки артефактів різних епох, які були передані до фондів музею.
За результатами археологічної розвідки фундаменти Нікопольської Свято-Покровської церкви взяті на державний облік та під охорону Нікопольським міськвиконкомом у 1998 році, і у 2013 році внесені в історико-архітектурний опорний план міста Нікополя.
Восени 2014 року пам’ятник Леніну, який не був у 2008 році занесений до державного реєстру пам’яток, завалився. На постамент встановили копію баневого хреста Микитинської Січової Святої Покрови Божої Матері церкви. Поруч знаходяться каплиця і пам’ятний хрест, встановлені представниками православних конфесій.
Мирослав Жуковський, історик.
Список используемых материалов: 1) Мирослав Жуковський, Таємниче фото, або Якою була остання Січова Свято-Покровська церква…, Проспект Трубников № 12 21.03.2019 г., г. Никополь; 2) http://ntm.net.ua/nikopol-istoriya/10841-tajemnyche-foto-abo-jakoju-bula-ostannja-sichova-svjato-pokrovska-cerkva
